Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід | RSSВівторок, 17.07.2018, 22:24


                               

     

  Ви увійшли як Гість                 Група "Гости"Вітаю Вас Гість
Меню сайту
Категорії розділу
Державні свята [10]
Народні свята [11]
Пам'ятні дати [36]
Проекти [10]
Конкурси [17]
Відкриті уроки [2]
Відкриті виховні заходи [14]
Розваги [22]
Гуртки [2]
Спорт і здоров'я [21]
Цікаві зустрічі [4]
Робота бібліотеки [8]
Методична робота [10]
Кнопка сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 18
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2016 » Листопад » 18 » Консультація для батьків "Безпека на дорозі"
10:16
Консультація для батьків "Безпека на дорозі"

Безпека вас і ваших дітей: Безпека на дорозі

Безпека дітей... Як часто вона залежить від нас, дорослих! Чи цікавилися ви, наскільки ваша дитина знає правила дорожнього руху і безпечної поведінки на вулиці? Чи дотримує їх? Хтось може запитати: «Навіщо пояснювати малюкові правила безпеки, якщо поки він з'являється на вулиці тільки за руку з дорослим?» Але ж незабаром ваша дитина піде до школи, стане самостійним пішо­ходом і пасажиром...

І до цього моменту в малюка слід сформувати свідому і безпеч­ну поведінку. Від цього залежить здоров'я, а часом і життя дити­ни. Тому і розмова в нас з вами дуже, серйозна: дитина і дорога — основи безпеки. Це повинні знати всі батьки.

Найпоширеніші причини нещасть, що відбуваються з дітьми на дорозі, — перехід вулиці в невстановленому місці або на чер­воне світло, раптова поява перед рухомим транспортом. Нещас­ні випадки повторюються, незважаючи на те, що дітей і в садку, і в школі вчать правильно переходити вулицю. Ваш малюк, здава­лося б, знає правилами дорожнього руху. Чи так це?

Поговоріть із дитиною, поспостерігайте за нею та оцініть, чи може вона самостійно орієнтуватися на дорозі, приймати пра­вильні рішення. Адже більшість дітей відчувають себе впевне­но на вулиці лише після десяти-дванадцяти років. Якщо ваша дитина не готова, на вулиці ви маєте не тільки брати її за руку, а й виховувати, передусім, особистим прикладом: переконувати і пояснювати. Не залишайте без відповіді запитання, пов'язані з дорогою, водінням, аваріями тощо, навіть якщо вони здаються вам несуттєвими. Це важливо! Якщо ви відмахнеться від розпи­тувань, дитина зробить висновки сама, і не факт, що вони будуть правильними.

Розкажіть малюкові: «Коли з'явилися перші автомобілі, правил безпеки руху ще не було. Диковинкам давали дорогу. Автомобілів ставало дедалі більше,. Пішоходи почали потрапля­ти під колеса машин, отримувати удари, серйозні травми і на­віть гинути. Тоді й вирішили, що на вулиці повинні бути різ­ні дороги. Одну широку, посередині, відвели для автомобілів. По обидві її сторони зробили доріжки вужчі — для пішоходів. І всі були задоволені, тому що ніхто нікому не заважав. Згодом з'явилися правила руху, дорожні знаки, пішохідні переходи, світлофори».

Запропонуйте дитині уявити і розповісти, що було б, якби люди не придумали правил дорожнього руху. (Складно і проїха­ти, і пройти. Водії їздять, як кому зручно, на великій швидкості. Пішоходи переходять дорогу там, де їм заманеться, заважаючи водіям і опиняючись у великій небезпеці.) Висновок зробіть ра­зом: необхідно знати правила дорожнього руху і дотримувати їх, інакше виникне плутанина, яка може призвести до біди. Малюк повинен усвідомити: проїжджа частина вулиці призначена для автомобілів, тротуар — для пішоходів, переходити дорогу можна тільки у встановлених місцях.

Переходимо дорогу безпечно

Поруч із проїжджою частиною не дозволяйте дитині бігти попереду вас, міцно тримайте її за руку, не забувайте, що вона в будь-яку хвилину може вирватися.

Звертайте увагу дитини на свої дії, поведінку інших пішоходів, інакше малюк звикне переходити дорогу, не дивлячись,покладаючись на вас. Іграшку малюка візьміть «потримати» собі: під час переходу він може відпустити вашу руку і несподівано ви­скочити на проїжджу частину за м'ячиком або лялькою, які недо­речно впали.

Якщо малюк носить окуляри, пам'ятайте, що вони не коригу­ють бічний зір, так важливий для юного пішохода! Тому звертай­те особливу увагу дитини на типові ситуації із закритим оглядом, вчіть оцінювати швидкість машини, що наближається.

Чекаючи на сигнал світлофора, деякі нетерплячі громадяни ступають на проїжджу частину, коли зелене світло ще не запала­ло. Набагато безпечніше стояти за крок-півтора від бордюру, щоб не потрапити під,колеса автомобіля.

Найімовірніше, ваш малюк вже знає, як переходити проїжджу частину за сигналом світлофора, і з задоволенням процитує: чер­воне світло — дороги немає, жовтий — почекайте, а зелене світ­ло — йдіть. Але цих правил не завжди дотримують навіть дорослі. Поясніть дитині, що правила порушують «погані» дядьки і тітки, і їх не можна наслідувати.

Розкажіть малюкові, що для повної безпеки потрібно «по­глядати» на машини, що стоять, навіть якщо переходиш дорогу на зелене світло. Поясніть, чому не можна зупинятися на пере­ході.

Можливо, ваша дитина знає, як перейти дорогу і через нерегульований перехід («зебра» є, а світлофор відсутній). Переко­натися в цьому допоможе гра. Разом з малюком намалюйте на великому аркуші паперу дорогу, позначте перехід. Візьміть ма­ленькі іграшки (наприклад, фігурки з кіндер-сюрпризів) і грай­те. Малюк коментує дії іграшки під час переходу через дорогу: підійшов до переходу, зупинився, подивився ліворуч, якщо ма­шин поблизу немає, виходжу на проїжджу частину і крокую по «зебрі». Дійшов до середини дороги, подивився, чи не з'явилися машини праворуч. Якщо так, зупиняюся на «острівці безпеки», пропускаю їх і лише тоді йду далі. У грі стануть в пригоді і ма­ленькі машинки: ви можете бути водієм, а дитина — пішоходом, і навпаки.

На зупинці

Ви довго чекаєте на автобус, а його досі немає...

Зупиніться у віддаленому від проїжджої частини місці (дитина далі, ніж дорослий). Якщо не запаслися на цей випадок іграшкою для малюка, просто поговоріть з ним. Запитайте, у що і з ким він грав, що малював, ліпив у дитячому садку, що хоче робити вдома. Можна підійти до газетного кіоску^ розглянути журнали, купити вподобаний.

Не дозволяйте дитині розпочинати ігри, ходити по бордюру, що відокремлює тротуар від проїжджої частини. Це небезпечно, особливо за сирої погоди або ожеледі. Дитина може посковзнутися і потрапити під автобус, який зупиняється. Крім того, якщо через ожеледицю проїжджий автомобіль занесе, він вилетить прямо на тротуар. А якщо неподалік є калюжа, машини можуть просто об­лити вас із малюком брудом.

На зупинці зібралося багато людей. Ви міцно тримаєте дитину за руку, стоїте в перших рядах. Ось і довгоочікуваний автобус. По­чинається тиснява. Навіть для дорослої людини це стресова ситуа­ція, не кажучи вже про дитину. Такі поїздки краще зовсім виклю­чити. Якщо ж вам доводиться їздити разом з дитиною в години пік, то ваше місце не в перших рядах, а серед тих, хто спокійно че­кає на свою чергу. Адже цей автобус не останній, а фізичне і пси­хічне здоров'я дитини дорожче.

До транспорту, що зупиняється на зупинці, біжать люди. По тротуару, по самому краю проїжджої частини. Не піддавайтеся загальному ажіотажу. Мало того, що, спіткнувшись, ви можете впасти і потягти за собою дитину. Ви ще й ризикуєте разом до­годити під колеса! Малюк турбується: «Не встигнемо, мама (тато) поїде, а я залишуся». Навіщо ж ризикувати життям і здоров'ям, хвилювати дитину? Цей автобус теж не останній.

Нарешті ви в салоні. Першою входить дитина, дорослий за нею. Пройдіть уперед, щоб дати можливість увійти іншим паса­жирам. Нагадайте дитині, що потрібно триматися за поручні, не можна висуватися у відкриті вікна, викидати сміття, виходити з транспорту до повної його зупинки. Краще буде, якщо ви зроби­те це не у вигляді нотації, а звернувши увагу на подібні ситуації з іншими пасажирами.

Якщо першою з автобуса вистрибує дитина, вона може спіт­кнутися і впасти, спробувати самостійно перебігти через дорогу. Тому спочатку з транспорту завжди виходить дорослий. Ставши ліворуч від дверей, він допомагає вийти малюкові.

В автомобілі

Настало літо — час відпусток, поїздок за місто, на дачу, на природу. Багато хто здійснює ці маленькі подорожі на власному автомобілі. Як правило, дитина намагається зайняти місце на передньому сидінні першою. Якщо потім там же сідають дорослі, то вони можуть притиснути його до дверей. Автоматичне блокування дверей передбачено не у всіх автомобілях. Натиснути кнопку ж або ручку дорослі просто забувають. У такому випадку двері на повному ходу можуть відчинитися, а дитина — випасти на дорогу, під колеса інших машин. Та й на зупинці дитина не буде чекати, поки дорослі вийдуть з машини, а відразу ж вискочить першою, Якщо вона потрапить при цьому на проїжджу частину дороги, то опиниться в небезпеці. Не допускайте цього!

Отже, дитина сіла на заднє сидіння, двері заблоковані. Ось тільки діти, особливо маленькі, такі непосиди! Хвилина — і улюблений син стоїть з ногами на сидінні, кривляється в заднє скло, відчиняє вікно, висовує назовні руку або, що ще не­безпечніше,. голову. У разі різкого гальмування або повороту, стоячи на сидінні, дитина може потрапити в отвір між кріслами і отримати серйозні травми. Тому перевозити малюка до два­надцяти років на задньому сидінні автомобіля ви можете лише на руках, пристебнувши ременем безпеки, або у спеціальному дитячому кріслі.

Правила дорожнього руху дозволяють перевозити дитину до дванадцяти років і на передньому сидінні (обов'язково в дитячому кріслі). їхати спереду дуже хочеться будь-якій дитині, особливо хлопчикові. Але місце поряд з водієм є найнебезпечнішим у разі зіткнення. То чи варто ризикувати? Якщо ж дитина їде спереду, не забудьте про ремені безпеки. Якщо в нього немає автоматич­ного регулювання, підтягніть його вручну. Погано відрегульова­ний ремінь не врятує дитину від серйозної травми голови і грудної клітки в разі різкого гальмування або зіткнення.

Щоб поїздка не стомлювала малюка, пограйте з ним. Згадайте стару добру пальчикову гру «Сорока-білобока» або менш відому:

Цей пальчик — дідусь,

Цей пальчик — бабуся,

Цей пальчик — тато,

Цей пальчик — мама,

Цей пальчик — я.

Ось моя сім'я!

Із найменшими пограйте в ігри: «У якій руці сховано», «Назви дитинчат тварин», «Хто як говорить».

Більш старшим дітям можна запропонувати ігри «Міста», «Скажи навпаки» (дитина добирає антоніми до заданих слів: гус­тий — рідкий, плакати — сміятися тощо). Цікава гра «Якщо б, та якби». Дитині пропонують закінчити речення за схемою: «Якби я був... (ким, пропонує дорослий), то я б..., тому що...». Виходить приблизно так: «Якби я був машиною, то гоночною, щоб швид­ко доїхати в будь-яке місце», «Якби я була яблуком, то зеленим і кислим, щоб мене ніхто не з'їв». З такими розвагами час у дорозі промайне швидко.

Вирушаючи в дорогу разом із малюком, виявляйте турботу про його безпеку і заохочуйте правильну поведінку в найрізноманітні­ших ситуаціях.

Чи не траплялося вам швиденько перебігати дорогу на чер­воне світло, поки поблизу, немає машин? Якщо у вас є машина, чи завжди ви коректно ставитеся до пішоходів та інших водіїв? Ваша дитина, яка йде поруч по вулиці або сидить в автомобілі, все бачить і все запам'ятовує. Навіть незначні порушення правил можуть стати поганим прикладом для малюка. Ви беззаперечний авторитет для дитини, ваші дії у всіх дорожніх ситуаціях повинні бути правильними.

 

Категорія: Спорт і здоров'я | Переглядів: 460 | Додав: anastasia | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Привіт, Гість
noAvatar Мій профиль
Міні-чат Онлайн радио Опрос
Привіт, Гість
Зареєструйтеся або авторизуйтеся і отримайте всі переваги сайту.

Пошук
Управління освіти
Календар
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz